Українські військові перехопили ініціативу на Олександрівському напрямку.
Контрнаступ Сил оборони України, який розгорнувся на межі трьох регіонів – Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, кардинально змінив ситуацію на фронті. Вперше за два роки на цій ділянці ЗСУ відвоювали значно більше позицій, ніж втратили. Учасники успішної операції поділилися ексклюзивними деталями маневрів «Донбас Реалії».
Удар із тилу та відключення зв’язку
Планування відбувалося під грифом повної таємності. Навіть бійці до останньої хвилини не знали точного місця та часу штурму. На старті українські сили продемонстрували надзвичайно високі темпи просування вперед. Ворожі сили тривалий час взагалі не могли усвідомити, що відбувається навколо. Сприяла цьому і вдало підібрана погода – операцію розпочали в лютому цього року під прикриттям густого туману.
«Ми для наступу на своїй смузі підібрали дуже гарну погоду – це був щільний туман. Ефект несподіванки. Ворог спочатку думав, що ми їдемо на Березове. Але ми зробили маневр та поїхали на Тернове. Його звільнили за 4-5 днів. Перша група зайшла на квадроциклах та техніці. Закріпилася. Потім уже поїхали наступні групи і п’ять одиниць техніки. Ми почали зачистку. Методично, кожен будинок, кожен підвал, кожну околицю. Та рухалися вперед. Працювали по всіх вулицях одночасно. Спланували все хитро. Заїхали в тил супротивника. Це були КСП, пілоти БПЛА і невеликі групи ворога. Це для них був великий сюрприз», – ділиться деталями операції Андрій, офіцер 425 окремого штурмового полку «Скеля».
Додатковим фактором успіху стало раптове вимкнення терміналів «Старлінк» у росіян. Окупанти використовували їх для координації безпілотників та внутрішньої комунікації. Без зв’язку на передових лініях армії РФ миттєво почався хаос, паніка та цілковита дезорієнтація. Командир батальйону 82 ОДШБр Євген зазначає, що загарбники знали колишні позиції ЗСУ, але напрямок перекидання підрозділів на Олександрівську ділянку залишався для них загадкою до самого «часу Х».
Штурмові групи діяли нестандартно та постійно імпровізували на маршрутах. Десантники комбінували способи пересування: задіювали бойові машини, квадроцикли та піші виходи. Головна ставка робилася на максимальну скритність. Завдяки цьому артилерію та операторів дронів вдалося оперативно підтягувати слідом за піхотою.
Місяць безперервного вогню та результати
Українські війська атакували вздовж річки Янчур одразу на кількох відтинках. Позиції ворога обстрілювали цілодобово. За словами Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, за місяць боїв було повернуто близько 400 квадратних кілометрів територій. Загалом за час операції Сили оборони звільнили 480 квадратних кілометрів, очистивши від окупантів 7 населених пунктів у Дніпропетровській області та 2 на Запоріжжі, а ще три села повністю «зачистили».
Артилеристи та оператори БПЛА працювали на межі можливостей. Для безперебійного підвезення великої кількості боєприпасів довелося терміново прокладати нові логістичні шляхи. Розвідники заздалегідь вивчали графіки ротацій противника, знищуючи техніку та живу силу під час підвезення запасів. Росіяни мали значне накопичення сил, адже планували захопити Покровське.
«Коли штурмовики йдуть вперед – наше завдання – безперервне надання вогневої підтримки. Тому розроблялися нові логістичні дороги, щоб забезпечити підвезення боєприпасів. Накопичення резервів БК для успішного проведення штурмових дій планувалося наперед. Розроблялися переміщення, проводилися рекогносцирування задля встановлення нових місць для гармат. Роботи було чимало. Були моменти, що ми за добу вистрілювали до 100 снарядів», – розповідає сержант-артилерист 95 окремої десантно-штурмової бригади Юрій.
Військові створили багаторівневу систему спостереження. Піхота миттєво передавала координати будь-яких переміщень сил РФ. Укріплення ворога методично руйнували артилерією, авіаударами, системами Himars та FPV-дронами, мінімізуючи ближні стрілецькі бої для збереження особового складу. Від безперервного тиску та ударів безпілотників окупанти психологічно ламалися, кидали позиції, зафіксовано навіть випадки самогубств.
Позиційні бої та зрив планів Кремля
Армія РФ змогла стягнути резерви лише за місяць. У середині березня розпочалися виснажливі позиційні зіткнення. Ситуацію ускладнювала відсутність «зеленки» на деревах. Штурмувати якісні опорні пункти ворога на відкритій місцевості було вкрай важко. Українські підрозділи почали діяти методом виснаження: обходили укріплення з флангів та повністю перерізали окупантам логістику.
Особливу увагу приділяли маскуванню власних гармат. Щоб позиції не вирахували з неба, артилеристи вели вогонь короткими серіями по 15-20 хвилин, постійно змінюючи задіяні стволи. Спроба росіян повернути Тернове великими силами піхоти під прикриттям туману зазнала повного краху. Більшість штурмовиків ліквідували ще на підходах за допомогою FPV-дронів та бомберів.
«Зараз у них вже немає особливого бажання йти вперед. На початку весни таких спроб могло бути по 6-8 за добу з різних напрямків. Зараз вони здебільшого намагаються пішим ходом обійти наші укріплення, шукають прогалини в обороні. Вони підтягнули сюди більш досвідчену піхоту», – розповідає командир батальйону 82 ОДШБр Євген.
ЗСУ не просто вибили ворога, а й зайняли ключові панівні висоти та польові дороги. Це покращило логістику Сил оборони та контроль над вузлами оборони. Десантникам вдалося перерізати важливі маршрути, якими російська армія намагалася просуватися в бік Гуляйполя та Покровського.
Успішний контрнаступ змусив командування РФ терміново знімати резерви, підготовлені для інших напрямків. Сили ворога було розпорошено. Головний підсумок операції – ЗСУ повністю ліквідували загрозу масштабного наступу Росії на Запоріжжя та вглиб Дніпропетровської області.