Російська політична та бізнесова еліта дедалі глибше занурюється в атмосферу невизначеності та панічного страху за власну безпеку, який за масштабами вже нагадує сталінські часи. На тлі затяжної війни проти України кілька сотень вищих чиновників РФ кардинально змінили внутрішню культуру спілкування, повністю відмовившись від колишніх шанобливих звертань до Володимира Путіна на користь прізвиська «Дід». Про ці закриті настрої всередині Кремля розповіла російська політологиня та наукова співробітниця Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Олександра Прокопенко у своєму інтерв’ю телеканалові «Настоящее время». Експертка, яка презентувала нову книгу «Співучасники», раніше працювала в Центробанку РФ і залишила країну після початку повномасштабного вторгнення.
Трансформація свідомості еліт відбувалася поступово.
За словами Прокопенко, до повномасштабного нападу на Україну прізвисько «Дід» використовувалося здебільшого як іронічний інтернет-мем опозиціонерів про старіння диктатора. Проте вже до 2023 року абсолютно всі інсайдери та співрозмовники політологині з-поміж російського нобілітету цілковито забули колишні кодові назви «ВВ», «ВВП» або «Перший». Використання нового принизливого слова стало для переляканого чиновництва своєрідною психологічною спробою внутрішньо відбудуватися від чинної влади та виплеснути накопичений стрес. Водночас офіційне та поважне звернення «Начальник» тепер звучить виключно з екранів телевізорів від головних рупорів кремлівської пропаганди Володимира Соловйова та Маргарити Симонян.
Зараз верхівку режиму охопила тривога.
Світові медіа почали активно тиражувати версію про те, що Кремль перебуває у стані підвищеної тривоги через загрози переворотів, які нібито може координувати Сергій Шойгу. Політологиня називає версію про помсту Шойгу за домашній арешт колишнього першого заступника глави Міноборони РФ Руслана Цаликова, затриманого 5 березня 2026 року у справі про хабарництво та відмивання коштів, дивною інтерпретацією чуток із політичних телеграм-каналів. Вона не вірить у можливість реального внутрішнього перевороту з цього боку, хоча визнає, що силовики масово зачищають та саджають у тюрми близьких до Шойгу людей, які довгий час виконували роль його фінансових «гаманців».
Параноїдальний синдром Путіна лише загострюється.
Путін не хотів би бути викраденим, але навіть якщо ти в кільці охорони, як це було з президентом Венесуели, тебя це не захистить. І тим більше він не хоче бути вбитим
Нинішній страх диктатора пов’язаний не з внутрішніми змовами, а із зовнішніми факторами та усвідомленням зростаючих військових можливостей ЗСУ. Глава Кремля пройшов тривалий психологічний шлях від уявної невразливості до тотального усамітнення в бункері, що виглядає дивно для лідера, який самостійно веде війну вже чотири роки поспіль. На його панічні настрої вплинули точні дані розвідки про потенціал України, ризики масштабних диверсій, а також серйозні інциденти, що сталися з лідерами Ірану та Венесуели. Путін боїться повторити долю венесуельського президента, якого не врятувало навіть щільне кільце охорони, і панічно прагне уникнути фізичного знищення або викрадення.
Еліти перебувають у глибокій фрустрації.
Навесні 2026 року російський нобілітет гостро відчуває брак кисню, пастку та колосальний страх за своє життя, а також за безпеку власних родин і команд. Бути регіональним віце-губернатором у сучасній Росії стало смертельно небезпечно через репресивне законодавство, за яким будь-яку державну закупівлю Слідчий комітет може трактувати як злочин. Чиновники масово демонструють утому і намагаються дистанціюватися на своїх кухнях від воєнного порядку денного, прямо заявляючи, що ніколи не хотіли цієї війни. За роки бойових дій Росія повністю проїла фінансові резерви, не нафтові доходи перестали збиратися, а нинішні додаткові доходи від нафти лише створюють ілюзію стабільності, поки держава бере величезний кредит у власного майбутнього.
Приводом для публічного прояву протиріч став масштабний технологічний збій.
Справжній хаос у системі управління розпочався після блокування месенджерів та відключення інтернету, що паралізувало роботу всієї державної машини РФ. Через блокування популярного додатка Telegram повністю руйнується мережа пропаганди першого заступника глави адміністрації президента Олексія Громова, оскільки частка традиційного телебачення стрімко падає. Аналогічна катастрофа спіткала архітектуру виборчої системи першого заступника керівника АП Сергія Кирієнка, чия корпоративна агітація в регіонах була повністю зав’язана на цей месенджер, тоді як платформа Max технічно не здатна виконувати такі завдання. Крім того, у прикордонних областях через цифрову блокаду повністю лягла система термінового попередження цивільного населення про нальоти безпілотників, проте висувати претензії ФСБ чи «тефлоновому» Путіну ніхто не наважується.
Система управління повністю втратила орієнтири.
Російська еліта вимагає чітких правил та реального, а не вигаданого Кирієнком образу майбутнього на найближчі роки. В кулуарах панує повне нерозуміння геополітичного вектора та побоювання, що після розвороту на схід та підпорядкування Китаю країні доведеться бігти назад у бік США. Бізнес та чиновники не розуміють статусу націоналізованих активів іноземних компаній та перспектив їхнього утримання після завершення воєнного стану. Сам Путін втратив інтерес до економічних процесів, адже близько 70% свого робочого часу він витрачає на військові наради щодо захоплення квадратних сантиметрів українського Донбасу.
Раціонального пояснення діям диктатора немає.
Ми розвернулися на схід і лягаємо під Китай? Ми точно туди йдемо, щоб не виявилося на півдорозі до Китаю, що треба розвертатися та бігти у напрямку США?
Російські лідери думок не розуміють економічного сенсу утримання зруйнованих територій України, навіть якщо уявити теоретичну згоду світу їх віддати. Відновлення цих регіонів вимагає астрономічних фінансових вливань, яких у Росії немає через спустошені резерви. На тлі затяжного воєнного параду та гасел про «денацифікацію» представники нобілітету закликають припинити ганьбитися, оскільки не розуміють за чий рахунок фінансуватиметься це майбутнє. Кремль не дає жодних відповідей, що змушує еліту шукати кулуарні шляхи відмежування від рішень «Діда».
Шок перших днів війни залишається незмінним.
Олександра Прокопенко згадує, що 24 лютого 2022 року в Центробанку панували жах та заціпеніння, оскільки про плани нападу нікого не попереджали, а готові сценарії дій були відсутні. Фінансовий блок змушений був працювати цілодобово без часу на моральні рефлексії, гасячи мільйони дрібних пожеж задля зведення «антисанкційного щита». Точкою неповернення та краху ілюзій про швидкі домовленості для російської верхівки стали воєнні злочини в Бучі. Сама Прокопенко звільнилася в перший же день повномасштабного вторгнення через свої переконання, попри те, що виросла в радянській родині з українським корінням і раніше не вважала себе частиною українського культурного простору.
Прогнози для населення РФ залишаються максимально песимістичними.
100% моїх співрозмовників тепер почали говорити «Дід». І всім зрозуміло, про кого йдеться
Політологиня прямо закликає громадян Росії готуватися до найгіршого розвитку подій і не чекати на покращення економічної чи політичної ситуації в найближчий рік. Єдиною виграшною стратегією для росіян зараз є умовна покупка страховки від нещасного випадку та постійне носіння захисної каски. Жодного приводу для оптимізму наразі немає, тому жителям країни радять тверезо оцінювати реальність та готуватися до подальшого загострення кризи.