Вашингтон продовжує тримати іранські порти в залізному кільці. Вже третій тиждень морська блокада, організована ВМС США, фактично паралізує зовнішню торгівлю Ірану та зупиняє експорт нафти. Попри епізодичні дипломатичні контакти, напруженість у регіоні лише зростає. Це протистояння перетворилося на небезпечну психологічну дуель.
Своєю оцінкою подій поділився полковник у відставці Джо Буччіно. Колишній директор із комунікацій CENTCOM 27 квітня проаналізував для Радіо Свобода поточну ескалацію. Він назвав ситуацію класичною патовою позицією, де жодна зі сторін не готова відступати першою. Буччіно, який раніше працював із Джеймсом Меттісом, вважає, що і Білий дім, і Тегеран впевнені у власній силі.
Адміністрація Дональда Трампа демонструє повну відсутність поспіху. Президент США публічно дає зрозуміти, що час не тисне на його рішення. Наразі Вашингтон зосереджений на меті припинити збагачення урану в Ірані. Американська сторона розгорнула безпрецедентну морську потужність, залучивши три авіаносні ударні групи. Такої концентрації сил у регіоні не спостерігалося з 2003 року.
Тегеран намагається відповідати власними методами тиску. Протока, що була відкритою наприкінці лютого, зараз фактично заблокована для вільного судноплавства. Іранці обмежують рух суден та подекуди вимагають оплату в національній валюті. Вони використовують цей стратегічний шлях як інструмент впливу на світову енергетичну безпеку. Також Іран поширює інформацію про мінування вод.
Ризики для американського флоту залишаються високими. Небезпеку становлять навіть застарілі дрейфуючі міни часів Першої світової. Їх важко помітити серед морського сміття та рибальських сіток. Окремою загрозою є дешеві дрони, що запускаються з прибережних позицій. Вони летять занадто низько для ефективного виявлення радарами. Це створює постійну напругу для екіпажів кораблів.
Іранське керівництво наразі виглядає вкрай роздробленим. Рішення мають узгоджуватися між парламентом, муллами та Корпусом вартових ісламської революції. Це створює величезні затримки в комунікації та переговорах. Сам аятола Моджтаба Хаменеї, ймовірно, перебуває в глибокому підземному бункері. Зв’язок із верховним лідером здійснюється лише за допомогою паперових записок.
Важливим фактором залишаються міжнародні зв’язки Ірану. Тегеран шукає підтримки у Китаю та Росії для протидії тиску США. Зокрема, Пекін може надати новітні системи ППО для виявлення американських літаків F-15. Володимир Путін 27 квітня вже провів зустріч із главою іранського МЗС. Під час цих переговорів російський лідер отримав послання від аятоли Хаменеї.
Сполучені Штати вже продемонстрували готовність до радикальних дій. Успішна операція з порятунку пілота на іранській території підтвердила ефективність спецпризначенців. Це доводить здатність США проводити точкові силові акції безпосередньо в тилу ворога. Такі навички можуть знадобитися для майбутнього вивезення збагаченого урану. Подібні завдання потребуватимуть колосальної координації різних родів військ.
Наступним етапом ескалації може стати острів Харг. США вже суттєво послабили протиповітряну оборону цього стратегічного об’єкта. Там зосереджені основні нафтові ресурси, які живлять бюджет іранського режиму. 82-га повітряно-десантна дивізія вже перебуває в повній готовності до операції. Захоплення острова може стати тим самим “нокаутуючим ударом”.
Економічний крах КВІР є ключовою метою Вашингтона. Якщо гвардійці залишаться без фінансування та боєприпасів, вони припинять опір. Це дозволило б США диктувати умови щодо ядерної програми. Поки що сторони продовжують випробовувати витримку одна одної. Але фінал цієї “гри в кліпання” може бути дуже жорстким.